Жертви і переможці на занятті з англійської або про мотивацію.
Успіх у вивченні мови залежить від того, як людина , яка її вивчає, ставиться до самого процесу вивчення, чи сприймає вона навчання як цікаву гру, захоплюючу історію з несподіваною розв’язкою, або, навпаки, як нудний фільм, який невідомо коли закінчиться, або важку роботу, яку хтось наказав виконати.
Чому для однієї людини вивчення мови – це цікава подорож у захоплююче невідоме, а для іншої – ненависні тортури?
Так, багато чого залежить від методу навчання, цікавого матеріалу, особистості викладача, однак, ставлення самої людини, яка з тих чи інших причин вирішує почати вивчати мову, має вирішальне значення.
Тут для учня можливі дві основні ролі
жертви
переможця.
Жертву вчити мову спонукають зовнішні обставини, яким вона з неохотою підкоряється. Такий учень на питання, чому вирішив вчити мову, швидше за все відповість, що так треба, і ця потреба, як правило, нав’язана ззовні, тобто батьки примусили, на роботі вимагають, за кордон треба переїздити тощо. Такий учень, ще навіть не почавши вчитись, відчуває психологічний тиск, примус, неволю. Якщо до цього додати нудний контент на заняттях і емоційно вигорілого, постійно втомленого викладача, суміш вийде непридатна для вживання і небезпечна для здоров’я, при чому обидвох.
Таким учням варто, перш за все, попрацювати над мотивацією, розібратись, що вивчення мови дасть саме їм, які в цьому переваги, пробудити їх внутрішню цікавість. Викладач може в цьому допомогти, але зробити це замість учня не вийде, так само, як тренер не може виграти за спортсмена змагання чи олімпіаду, його роль – надихнути, запалити, дати необхідні інструменти, однак використовувати їх повинен сам учень. Учні-жертви постійно скаржаться на брак часу/грошей/можливостей, в них поганий настрій/здоров’я/викладач, все нове сприймають в штики і негативно, скаржаться “О боже, навіщо їм стільки часів?” або “Чому в них стільки слів?”, і тут же без мовного коучінгу не обійдешся.
Повною протилежністю жертві є переможець. Така людина знає, чого вона хоче, ставить перед собою чіткі цілі і добивається їх, вона мотивована працювати і від викладача вимагає повної віддачі і ефективності. Такий учень не потерпить халяви і некомпетентності, його мета – прогресувати швидко і якомога ефективно. Переможець вимагає всього побільше – домашки, нових слів, активностей на уроці, а ще додатково книжку почитати і фільм подивитись, порекомендуєте? До нового і незвичного ставиться з інтересом “Ще один новий граматичний час? Як класно!”, “Нове слово чи вираз – Як цікаво!” (підслухано на уроці з ученицею, яка, будучи практикуючим онкохірургом і, відповідно, дуже зайнятою людиною, завжди так щиро радіє новим знанням, що просто крила виростають) .
З такими учнями варто притримуватись обраної стратегії у навчанні і не давати їм стрибати від одного до іншого, бо толку від цього буде мало. Також викладачу прийдеться попотіти, щоби задовільнити високі вимоги такого студента, постійно шукати цікавий матеріал, розробляти власні завдання. Це можуть бути цікаві відео, Ted Talks, серіали або статті, до яких викладач розробляє завдання і пропрацьовує зі студентом. В результаті у виграші і викладач, і учень.
В мене є учні обидвох типів, намагаюсь мотивувати перших, пробуджувати в них дитину, якій все цікаво і яка не боїться помилитись, другі мотивують мене до розвитку і самовдосконалення, надихають на творчість, дають енергію, яка потім передається першим)